Статті — Рівненська єпархія ПЦУ

Про літургію Раніш освячених Дарів

Деталі: Опубліковано: П'ятниця, 02 березня 2012, 20:03; Перегляди: 4157

Літургію Раніш освячених Дарів можна, не перебільшуючи, назвати одним з найпрекрасніших богослужінь Церкви Христової. Ця служба є серцевиною або центром Великопосних богослужінь. У деяких старовинних рукописних служебниках вона називається "Літургією Великої Чотиридесятниці". І, дійсно, вона є самим характерним богослужінням цього священного періоду року.

2 березня пам'ять великомученика Феодора Тирона

Деталі: Опубліковано: Понеділок, 29 лютого 2016, 19:38; Перегляди: 3110

У місті Амасії, в Понтійської області, під час гоніння імператора Максиміана (286-305 рр..) Воїн Феодор (Федір) разом з іншими християнами був примушуваний зректися Христа і принести жертву ідолам. Відмовившись виконати це, Феодор був підданий жорстоким мукам і поміщений в темницю. Тут під час молитви він був втішений чудесним явленням Господа Ісуса Христа.

1 березня пам'ять свв. мчч. Памфіла, пресвітера, Валента, диякона та інших що з ними постраждали

Деталі: Опубліковано: П'ятниця, 01 березня 2013, 00:00; Перегляди: 1738

Святі 12 мучеників
Святі 12 мучеників - Памфіл пресвітер, Валент (Уалент) диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Феодул, Юліан, Самуїл, Ілля, Даниїл, Єремія, Ісая постраждали під час гоніння на християн, піднятого імператором Діоклетіаном в 308 - 309 роках в Кесарії Палестинській.

Як прожити Великий Піст

Деталі: Опубліковано: Вівторок, 28 лютого 2012, 14:53; Перегляди: 1378

Розпочався Великий Піст, який ми називаємо Св. Чотиридесятницею, під час якого ми просимо у Всевишнього прощення власних гріхів, що вчинили на протязі всього року. І прощення ми можемо отримати лише тоді, коли ми самі прощаємо ближнім їхні гріхи, якими вони грішили проти нас. Бо наша ворожнеча настільки неприємна для Бога, що скільки б не молилися, постили б, читали б Святе Письмо… ,- не будемо прощенні Господом і наша молитва не буде Ним почута, а справи нашого беззаконня будуть свідчити проти нас: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6,14-15). Піст повинен проходити у постійній домашній молитві, якомога частіше потрібно брати участь у Богослужіннях у храмі: сповідатися у власних гріхах, не повторюючи їх, та причащатися Тіла і Крові Христових. Не варто показувати оточуючим свій стан посту: «Коли ж постите, не будьте сумні як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою» (Мф. 6,16). Під час Святої Чотиридесятниці ми якомога частіше маємо молитися на колінах і бити земні поклони, зі сльозами благаючи Бога прощення наших злих вчинків. Молитва корисна для нас тому, що упокорює наш бунтарський дух. Справжньою молитвою молиться тільки та людина, яка розуміє свою неміч, свою гріховність. У кого не стискається серце за свої гріхи, той не може без страху і надії звертатися до Господнього милосердя. Молитва так само потрібна для нашої душі, як повітря для підтримання живого тіла. Кожен з нас нехай привчить себе до щоденного читання Божого Слова в сімейному колі, навчаючись зрозуміти самому його значення, вивчаючи пояснення святих отців, щоб пізніше самому пояснювати своїм дітям значення Біблійних розділів. Хоча у біблійних розповідях зашифровано багато пророцтв і незрозумілих для людини речей, але й багато було відкрито Всевишнім через пророків і під час пришестя Сина Божого на землю. Ми маємо з’єднати тілесний і духовний піст. Святий Іоан Златоуст каже: «Яка користь з того, що ми утримуємося від птиці і риби, а братів загризаємо і з’їдаємо». А святий Інокентій Іркутський повчає: «Якщо хто на голій землі спить, а зле задумує на ближнього свого, і того не хвалю; кожна тварина постелі не має і спить на голій землі…» Утримуватися від переїдання потрібно цілий рік, а в піст належить стримуватися від скоромної їжі, не об’їдаючись пісною – у всьому має бути помірність. Даремно горілку називають пісною: розпалює вона вогонь пристрастей сильніше за будь-яку скоромну їжу. Метою посту є зробити тіло слухняним душі, щоб зовнішня людина (тіло) підкорялася внутрішній (душі): «Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється» (2 Кор. 4,16). Постячись потрібно пам’ятати про діла любові і милосердя - допомагати не тільки нужденним, які в нас попросять, але і тим, хто не відважиться просити, а допомоги потребує. Адже особливою рисою справжнього учня і послідовника Господа нашого Ісуса Христа є взаємна любов один до одного: «З того знатимуть усі, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13, 35). Для немічних можуть бути послаблення – духівник може благословити вживання олії, риби, невеликої кількості вина, але не можна під час посту вживати м’ясо, горілку, палити. За взаємною згодою потрібно стримуватися від подружніх стосунків. Молитовний стан завжди має бути у нашій душі, адже кожна наша справа має починатися і звершуватися з молитвою і надією на допомогу Всевишнього. Бо яким буде початок, таким буде й завершення: Господи благослови прожити Святий Піст у щирому покаянні і надії на спасіння наших душ воскреслим Сином Божим, Господом нашим Ісусом Христом! (Священик Богдан Тимощук)

28 лютого пам'ять прп. Пафнутія, затворника Києво-Печерського. Ап. від 70-ти Онисима

Деталі: Опубліковано: Понеділок, 27 лютого 2012, 20:27; Перегляди: 1562

Преподобний Пафнутій, затворник Києво-Печерський
До великого сонму отців Києво-Печерський належить також преподобний Пафнутій затворник. Він невпинно плакав і зітхав все своє життя про час розлучення душі з тілом, як оточать людину Ангели і духи злоби, покажуть всі її справи - добрі і злі, нагадають їй про всі її думки і бажання, про те, що вона забула і чого не вважала за гріх.

27 лютого пам'ять Рівноап. Кирила, учителя слов’янського. Прп. Ісаакія, затворника Печерського. 12 греків, будівників соборної Успенської церкви Києво-Печерської лаври

Деталі: Опубліковано: Неділя, 26 лютого 2012, 21:38; Перегляди: 2345

Рівноапостольний Кирил-філософ, учитель слов’янський
Святий рівноапостольний Кирил, учитель Слов’янський (до прийняття схими - Константин), і старший брат його Мефодій (пам'ять 6 квітня) за походженням слов'яни, народилися в Македонії, в місті Солуні, або Фессалоніках. Святий Кирил здобув блискучу освіту, з 14-річного віку виховуючись разом із сином імператора. Він рано прийняв сан пресвітера. Після повернення до Константинополя був бібліотекарем соборної церкви і викладачем філософії.

Великий піст – Свята Чотиридесятниця

Деталі: Опубліковано: Неділя, 01 березня 2020, 07:57; Перегляди: 9282

Приготувавши віруючих до подвигів посту й покаяння, Церква вводить їх в сам подвиг. Богослужіння Великого посту, як і богослужіння підготовчих до нього тижнів, постійно спонукають до посту і покаяння, зображають стан душі, яка кається і плаче про свої гріхи

26 лютого пам'ять благовірного князя Костянтина Острозького

Деталі: Опубліковано: Вівторок, 25 лютого 2020, 19:06; Перегляди: 2415

Святий благовірний князь Костянтин Острозький

Благовірний князь Василій-Костянтин Острозький був молодшим сином найвищого гетьмана Литовського Костянтина Івановича Острозького. Народився на початку 1527 року у м. Турові і в святому хрещенні був названий Василієм, але на честь його славного батька, за звичаєм часу і за княжою традицією, йому дали і друге славне ім’я – Костянтин. Від батька свого князь Костянтин успадкував звання, велике багатство і маєтки. Це був справжній правитель всієї України, бо в його руках зосереджувалась влада над майже всіма українськими землями. Подібного володаря Україна не знала з часу Київської Русі і таким він залишився аж до свого блаженного упокоєння. Але він від влади і багатства не надимався гордістю, а, подібно до патріарха Авраама, праведних Іова і Йосифа, царів Давида і Соломона, благовірних великих князів Київських Володимира і Ярослава, від багатства свого ревно служив Богові.

Сучасники, навіть й іновірці, свідчать, що князь відзначався глибокою релігійністю та аскетизмом, «мав у народі авторитет і популярність, особливо за свою побожність. Він сам міг цитувати псалми та гімни. Коли виходив на хори, закривав двері, щоб не бачили його молитви. Святою була для нього Чотиридесятниця: у перший день виступав з Острога до монастиря Дубенського, де в церкві Спаса княжу велич змінював чернечим смиренням. Кормився дуже мізерними стравами упродовж усіх сорока днів, незважаючи на свої старі літа».

Діяльність благовірного князя КостянтинаОстрозького є виразним прикладом християнського смирення і церковного послуху. Дбаючи про єдність Церкви Христової та беручи активну участь в полеміці довкола актуальних для Церкви догматичних, есхатологічних, еортологічних та календарних питань, найвищим аргументом та висновком вважав благословення Вселенського Собору та Константинопольського Патріарха – канонічного Предстоятеля Церкви. «Як Святійший Патріарх про це розсудить, так нехай і вершиться» – завершував полемічні листи благовірний князь Острозький.

Будучи поборником церковної єдності, благовірний князь дбав про діалог між християнами та бажав скликання Вселенського Собору Церкви, але був противником часткової унії, як шкідливої для Церкви. Завдяки наполегливості та під охороною князя відбувся православний Берестейський собор, який відкинув унію з Римським престолом і ствердив вірність Київської Митрополії Православній Церкві та Константинопольському Патріарху.

Князь користувався особливим авторитетом серед сучасних йому церковних кіл. Йому Святійший патріарх Олександрійський Мелетій (Пігас) доручив виконувати обов’язки патріаршого екзарха у Київській Митрополії (1596). Князь підтримував і власним авторитетом утверджував соборність Православної Церкви, беручи участь у церковних соборах та ініціюючи пошук шляхів розв’язання міжрелігійних конфліктів у Речі Посполитій. Визначні заслуги перед Православною Церквою були особливо відзначені православним духовенством. Державні урядники вважали князя найбільшим знавцем церковних справ, ведучи розмови навіть про можливість перенесення Константинопольського Патріаршого Престолу на українські землі під патронат князя. Високий авторитет князя у церковному середовищі засвідчують навіть упереджені відгуки єзуїтів, які відзначали, що на Русі князя вшановують після Бога, Пресвятої Богородиці та святого Миколая.

Благовірний князь Костянтин відомий своєю учительною діяльністю, зокрема заснуванням унікального навчального закладу – Острозької академії (1576). Православна школа спричинилася до формування нового покоління православних богословів, перекладачів, проповідників, які уже через кількадесят років змогли реалізувати реформу у Київській Православній митрополії. Академія князя стала зразком не лише для українських, але й для іноземних вищих шкіл наступного періоду.

Завдяки Острозькій академії та особистій участі князя-фундатора в Україні було розпочато систематичну роботу над перекладами грецьких та латинських текстів, що дозволило не лише виправити існуючі переклади, але й розвинути різні галузі українського мовознавства. Згідно з дослідженнями сучасних істориків та богословів, Острозька Біблія – перше у світі повне видання церковнослов’янською мовою, у свій час стала найкращим і найдосконалішим перекладом Священного Писання. Саме Острозька Біблія була покладена в основу всіх наступних видань Священного Писання слов’янською, згодом - російською мовами. Завдяки особистій праці та підтримці князя стало активно розвиватися українське книгодрукування – видання богослужбових книг, полемічної та навчальної література.