Статті — Рівненська єпархія ПЦУ

25 лютого Іверської ікони Божої Матері

Деталі: Опубліковано: Вівторок, 25 лютого 2020, 05:01; Перегляди: 3019

Іверська Ікона Пресвятої Богородиці

Іверська ікона (яка зараз зберігається на Афоні) в IX столітті перебувала в однієї благочестивої вдови, що жила поблизу міста Нікеї. При імператорі Феофілі (829-842) іконоборці, ті що знищували святі ікони, прийшли в будинок цієї християнки, і один воїн списом ударив по образу Богородиці. Негайно з ураженого місця потекла кров. Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Коли вони пішли, жінка разом із сином (згодом афонським ченцем), для збереження святої ікони опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону. Афонські ченці, кілька днів бачачи в морі вогненний стовп, що сходить до неба, прийшли до берега й знайшли святий образ, що стоїть на воді.

Після молебню про дарування монастирю явленої святині благочестивий чернець Іверського монастиря святий Гавриїл Грузин (пам'ять 12 липня), за велінням Божої Матері, що з'явилася йому уві сні, пішов по воді, прийняв святу ікону і поставив у храмі.

Однак на наступний день ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі. Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю в сні, сказавши, що не бажає бути береженою ченцями, а хоче бути їх Хранителькою. Після цього образ був поставлений над монастирськими воротами. Тому свята ікона називається Портаітіссою, Вратарницею. Цей образ зараз знаходиться на Святій горі Афон у славній обителі Іверон. Списки з чудотворного образу Іверської ікони Пресвятої Богородиці розійшлися по всьому Православному світі і також прославились чудесами і святістю. Іверська ікона належить до найбільш шанованих ікон Цариці Небесної.

Святитель Олексій, митрополит Київський і всієї Русі

Святитель Олексій, всієї Русі чудотворець — виходець із боярського роду. Батьки його — Федір і Марія — були боярами Чернігівського князівства, потім переїхали до Москви, де в 1300 р. народився Олексій. Його хрестили ім’ям Єлевферій.

Одного разу, коли йому було 12 років, хлопчик розставляв в полі сільця для пташок. Заснувши, він почув голос: «Для чого, Олексію, ти даремно трудишся. Я зроблю тебе ловцем людей». Проснувшись, хлопчик нікого біля себе не побачив і дуже здивувався тому, що чув. Він довго думав, що б мали означати ці слова.

У юному віці Єлеферій залишив своїх батьків і поступив у Богоявленський монастир у Москві. Постригся в ченці під іменем Олексій в 1320 р. Тоді ігуменом монастиря був Стефан — брат великого чудотворця преподобного отця Сергія Родонезького.

З того часу

24 лютого пам'ять священномученика Власія, єпископа Севастійського

Деталі: Опубліковано: Неділя, 23 лютого 2020, 16:04; Перегляди: 2424

Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно обраний жителями і висвячений в єпископа міста Севастії. Було це за царювання римських імператорів Діоклетіана (284 - 305) і Лікінія (307 - 324) - жорстоких гонителів християн

Слово проти вчення Гарафіни Маковій

Деталі: Опубліковано: Четвер, 23 лютого 2012, 15:54; Перегляди: 9494

«Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім`я, кажучи,що це Я. І час цей наблизився. Отже не йдіть слідом за ними» (Лк. 21: 8-9).

Лише вдумаймося в ці слова, сам Господь застерігає нас що прийде багато лжепророків, які будуть заплутувати правильність віри, і губити людські душі. Як не жахливо це чути, але цей час вже давно настав. Зараз лише на Українських землях нараховується біля тисячі різних віровчень, які заперечують істину, істину якої навчає нас Христос, Його святі апостоли, святі отці Церкви Христової. Але ще страшніше, коли людина заплутується цими вченнями не маючи богословського підґрунтя своєї віри, і веде до загибелі свою і так грішну душу. Тому з болем у душі хочеться закричати і якимось чином зупинити це безумство, яке губить людські душі. Нещодавно нам в руки потрапила книга, яка і примусила нас не мовчати, а написати цю статтю. Мова йде про книгу під назвою «Свідчення голос народу», з видавництва «Факел Марії» Гарафіни Петрівни Маковій, для багатьох напевно це ім`я не нове, адже ця особа чимало ввела людей в оману своїм псевдоправославним вченням. Небезпека вчення Маковій полягає в тому, що люди, необізнані в православному богослів`ї, але шукають шлях до Істини, керуючись викладеними в писаннях Маковій позиціями і практичними порадами, самі того не бажаючи занурюються у магічну стихію, яка нескінченно віддаляє їх від Живого Бога. Говорячи про Гарафіну Маковій, хочеться нагадати слова апостола Іоана Богослова, який застерігав християн свого часу: «Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з'явилося у світі» (1 Ін. 4: 1). З сумом мусимо констатувати, що і Гарафіну Маковій впевнено можна віднести до категорії лжепророків. Ось саме вчення цієї жінки прорвалося в лоно Церкви Православної і збурило багатьох вірних. Хочеться спочатку нагадати вам пані Маріє чи Гарафіно, слова Святого Писання: «А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море» (Мк. 9: 42 - 43), вдумайтесь і ви також у ці слова.

7 березня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні докладно розглянув питання про лжевчення Гарафини Петрівни Маковій та її організації «Факел Марії». Синоду були представлені книги Г. Маковій, публікації у її газеті «Економічно-благочестивий вісник», відомості про розповсюдження її вчення серед віруючих (в т.ч. Київського Патріархату) та про духовні наслідки потрапляння під вплив цього вчення.

На підставі розглянутих матеріалів Священний Синод дійшов виснов

23 лютого пам'ять преподобного Прохора чудотворця Києво-Печерського (відео)

Деталі: Опубліковано: Вівторок, 23 лютого 2016, 06:08; Перегляди: 2253

Преподобний Прохор Печерський родом був із Смоленська і прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі від ігумена Іоанна (1089 - 1103). Був він великим подвижником та суворим у стриманості, замість хліба вживав лободу, за що отримав прізвисько "лободника". При цьому ніхто і ніколи не бачив його сумним.

20 лютого преподобного Парфенія, єпископа Лампсакійського

Деталі: Опубліковано: Середа, 19 лютого 2020, 17:04; Перегляди: 2046

Святитель Парфеній, єпископ Лампсакійський, був родом з міста Мелітополя (Мала Азія), де його батько Христофор служив дияконом. Юнак не був навчений грамоті, але добре засвоїв Божественне Писання, будучи присутнім в храмі при богослужіннях. У нього було добре серце і, займаючись рибальством, він виручені гроші роздавав убогим

19 лютого пам'ять преподобного Вукола єпископа Смирнського

Деталі: Опубліковано: Вівторок, 18 лютого 2020, 17:00; Перегляди: 2482

Преподобний Вукол, єпископ Смирнський, учень святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, був ним поставлений першим єпископом Смирнської Церкви (Мала Азія). Благодаттю Божою святитель Вукол навернув до Христа і хрестив безліч язичників і як досвідчений і мудрий наставник захищав свою паству від пітьми єресей

М'ясопусна поминальна субота

Деталі: Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 13:04; Перегляди: 9524

Присвячуючи Неділю М'ясопусну нагадуванню про останній Страшний суд Христів, Церква, маючи на увазі цей суд, встановила клопотати не тільки за живих членів своїх, але і за всіх, від віку спочилих, що у благочесті пожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю , і молить Господа про помилування їх. Урочисте всецерковне поминання покійних в цю суботу (а також в Троїцьку суботу) приносить велику користь і допомогу спочилим батькам і братам нашим і разом з тим служить виразом повноти церковного життя, якою ми живемо. Бо порятунок можливий тільки в Церкві - спільноті віруючих, членами якої є не тільки ті що живуть, але і всі спочилі у вірі. І спілкування з ними через молитву, молитовне їх поминання і є вираженням нашої спільної єдності в Церкві Христовій.

Встановлення вселенської родительської суботи перед Неділею М’ясопустною відноситься до передання апостольського, що підтверджується Уставом Святої Церкви, склладеним в V столітті преподобним Савою Освяченим на основі найдавнішого передання, і звичаєм давніх християн збиратися в певні дні на цвинтар для поминання померлих, про що збереглося письмове свідоцтво IV століття (святий Іоанн Золотоустий в Словах 62-м і 18-м).

Підставою для встановлення цього поминання послужило те, що в недільний день седмиці сирної (масниці) Свята Церква здійснює спогад Другого пришестя Христового, і тому напередодні цього дня, як би в день, що передує Страшному суду Христовому, і притому наближаючись до духовних подвигів Святої Чотиридесятниці, коли нам слід увійти в найтісніший союз любові з усіма членами Царства Христового - і святими, і тими, що живуть, і померлими, заступництвом за всіх від Адама до сьогодні (до нинішніх днів) померлих у благочесті та правдивій вірі праотців, отців і братів наших від всякого роду : від роду царів, князів, монахів, мирян, юнаків і старців, і всіх, кого вода покрила, війна винищила, землетрус поглинув, вбивці вбили, вогонь попалив, тих, що були пожерті звірами, птахами і гадами, загиблі від блискавки і тих що замерзли на морозі, тих що були вбиті мечем, тих, яких кінь потоптав, тих, що були каменем задавлені землею були засипані, тих,які напоєні були отрутою, тих, які кісткою удавилися, - раптово померли і залишилися без узаконеного поховання, - молиться, благаючи Праведного Суддю явити їм Свою милість у день справедливої всім відплати.

В за

Присвячуючи неділю М'ясопусну нагадуванню про останній Страшний суд Христів, Церква, маючи на увазі цей суд, встановила клопотати не тільки за живих членів своїх, але і за всіх, від віку спочилих, що у благочесті пожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю, і молить Господа про помилування їх

18 лютого пам'ять святителя Феодосія Углицького, архієпископа Чернігівського

Деталі: Опубліковано: Понеділок, 17 лютого 2020, 16:07; Перегляди: 2259

Святитель Феодосій Углицький архієпископ Чернігівський

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку тридцятих років XVII сторіччя в Подільській губернії. Він походив з давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких; батьками його були ієрей Микита та Марія. Благочестя, що панувало в сім'ї майбутнього святителя, благотворно сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він відрізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності юнака розкрилися в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час розквіту самої колегії (кінець сорокових років XVII століття), коли її ректорами були архімандрит Інокентій (Гізель), а потім ігумен, згодом архієпископ Чернігівський, Лазар (Баранович), а в числі наставників - ієромонах Єпіфаній (Славинецький), ієромонах Арсеній (Сатановський), єпископ Білоруський Феодосій (Баєвський), ігумен Феодосій (Сафонович) і Мелетій (Дзик), які були освіченими людьми того часу. Товаришами святого Феодосія в колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоаникій Голятовский, Антоній Радівілловський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була в той час головним центром боротьби Православ'я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів і уніатів.

У роки навчання остаточно утвердилося покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві, Богомисленню та читанню Священного Писання.

Можна вважати, що святий не закінчив повного курсу колегії, оскільки після розорення Подолу поляками вона на кілька років припинила свою діяльність. Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, котрий виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено таке зауваження про святого Феодосія: "Був він мужем поміркованим і благодійником Київського Братського монастиря".

Після отриман