Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Четвер, 31 березня 2011, 23:27

Перегляди: 6790

В сучасному світі людство захоплене пошуком швидких, надійних методів оздоровлення. Серед таких методик стійку позицію зайняла індійська практика під назвою «Йога», котра має 20 словникових значень цього слова. Серед них такі: «зв’язувати», «з’єднувати». «скріплювати», «зчіплювати». Лише деякі по-справжньому задумуються про витоки і справжні цілі занять йоги, а також про те, що результати цих занять можуть виявитись самими несподіваними.

Ті, хто захоплюються «хатха-йогою», вважають її своєрідним аналогом гімнастики, з допомогою котрої можна значно покращити стан свого здоров’я. Зважаючи на багатоманітність напрямків практик «йога», в загальному, визначення «йозі» можна дати таке: це техніка, сукупність методик, процес і висновок інтеграції духовних, психічних, а в деяких «йогах» і фізичних потенціалів індивідууму, котрі мають на меті завершення та низверження особистості зсередини, як такої. Йога – це не назва однієї методики, а швидше ціла сукупність систем, котрі об’єднують одну спільну мету – досягнення «Абсолюту», завдяки котрому досягається звільнення від страждань і надається відчуття вищого стану.

Чи дозволяється християнину займатись йогою, коли він бажає жити по-християнські? З однієї сторони, ніби нічого поганого в йозі, як у комплексі фізичних вправ немає. Але, в ході таких собі гімнастичних занять, в більшості випадків пропонують проспівати якісь «мантри», взяти і «охопити енергетичний простір» і т.д. Будь-які вказівки, які дає в йозі «гуру» (вчитель, той, хто дарує знання, благо або процвітання) – мають велике значення для того, хто займається йогою. Якщо ж людина залишає «гуру» через будь-які мотиви, вона, тим самим, «псує собі карму!» і зобов’язана розплачуватись за цей вчинок на протязі довгого часу (наприклад, за вченням йоги, - в «наступних життях»). Таким чином, християнин, вступаючи в матричне спілкування з «Абсолютом», тим самим замінює істинні духовні цінності на неправдиві. Тому, будь-які форми окультних практик, а йога, безперечно, відноситься до таких, несумісні з християнством.

Йога, як духовна практика, - однозначно приносить шкоду. Найвищим досягненням для «йоги» є своєрідний стан релаксу, котрий називається в термінології йоги «Неврекаль Патсамадхі». Що це означає? Це той стан, коли душа, за вченням йоги, залишає тіло, і виходить, як вони називають – в «астрал». Як називається таке явище в християнстві? За логікою, це називається-самогубством. Провідний індійський діяч сенситивних можливостей йоги Свамі Вівекананда (справжнє ім’я – Нарендранатх Датт), учень Рамакрішни, писав, що йога – це зв’язок з «Абсолютом», завдяки котрому досягається звільнення від страждань.

Йога, таким чином, розвиває одну з найнебезпечніших гілок страстей: самолюбство і славолюбство. Преподобний авва Дорофей, святий подвижник Церкви, говорить, що йога не лише закликає прищепитись до цих гілок, вона ще й на практиці показує, як це зробити. Звертаючи увагу на суть йоги, з християнського погляду проглядується повна несумісність її з християнством. На практиці йоги прослідковується повторення гріха Адама, котрий побажав стати богом і вийти за межі того, що визначив йому Господь. Йога вводить людину в свого роду ейфорію і, одночасно, в стан гордині, пов’язаний з високою думкою про себе і свої здібності. Тому шлях «мантр», котрий сучасні йоги називають «енергіями», - це шлях, котрий при своєму розвитку закінчується втратою вірного орієнтиру на шляху спасіння, симптомом чого є повний душевний розлад.

Що ж може шукати православний християнин в йозі? Спокою, гармонії, духовного комфорту, фізичного здоров’я, досконалості? Усі бажання вже за самою назвою є приємними. Але життя християнських подвижників благочестя нам показує зовсім інший шлях та ідеал життя, котрі мають вічне продовження у невимовній радості вічного життя зі святими, праведними і Самим Богом. Християнський подвиг життя – добровільне слідування за Христом, через що людина наближається до Бога, тим самим виконує своє вічне призначення, котре їй було визначене Богом при її творінні.

Практикуючи йогу, насамкінець, слід пам’ятати, що людина, в процесі цих занять, волею чи неволею, обов’язково стикається з духовно-філософськими поглядами цієї практики. Її «езотеричну» сторону, практично, неможливо обійти. Практика йоги, котра на перший погляд, здається такою собі «безвинною гімнастикою», - переходить у візуалізацію образів, які активізують фантазію і, як наслідок, очевидним буде контакт із «потойбічним» світом. Тут і приховується уся небезпечність та шкідливість, а також руйнівність цієї методики. Православна Церква постійно нагадує, що йога – не лише фізкультура, вона спирається на цілком визначену релігію і пропонує відповідні духовні практики, несумісні з християнством.

Протоієрей Сергій Лучанін (Молодший),

кандидат богословських наук, викладач РДС,

настоятель Воскресенської парафії

м. Рівного (Новий Двір)