joomla

Святитель Інокентій, єпископ Іркутський
1Святитель Інокентій, єпископ Іркутський походив із старовинного українського шляхетського роду з Волині, який потім переселився на Чернігівщину. Як припускають, народився майбутній святитель в 1680 або 1682 роках на Чернігівщині навчався в Київській академії, яку закінчив 1706 або 1708 р. У 1708 році став ченцем Києво-Печерської Лаври. При постригу одержав ім’я Інокентій. Відразу був висвячений на ієродиякона, потім на ієромонаха. Належав до здібних богословів. У 1710 році за наказом вищої церковної влади призначений викладачем Московської слов’яно-греко-латинської академії і був змушений назавжди покинути Україну. В Академії викладав граматику, філософію, метафізику та моральне богослів’я. У 1714 році його призначено префектом Академії. У 1719 році ієромонаха Інокентія переведено до Олександро-Невської Лаври, що в Петербурзі. В 1721році 5 березня святого Інокентія хіротонізовано на єпископа Переяславського ( на Московщині) з одночасним призначенням до Китаю для проповіді та поширення православної віри. Він мав бути першим православним єпископом в Китаї. Але єпископа Інокентія китайці не впустили до країни. Чекаючи на дозвіл в’їзду до Китаю, святитель Інокентій до 1725 року перебував у прикордонній місцевості Селенгинська, а весною того ж року переїхав до Іркутська, не маючи ще призначення. У 1727 році був призначений першим єпископом Іркутської новозаснованої кафедри. Тут святитель жертовно потрудився понад чотири роки, аж до смерті 27 листопада 1731 року, проповідуючи Христову віру, хрестячи поган, розбудовуючи школи та притягуючи до себе всіх своєю щирістю, доступністю, не користолюбством та іншими чеснотами. В 1764 році його мощі було знайдено нетлінними. Біля них відбувалося і відбувається безліч чудес через які прославляється Бог, Дивний у святих своїх. Пам'ять святителя Інокентія свято шанується православними християнами, особливою і торжественною є вона на Волині, оскільки святитель Інокентій ( Кульчинський) є одним із небесних покровителів Волинської землі.


Освячення церкви святого великомученика Георгія в Києві


3У руських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-хранителів. Так, рівноапостольний Володимир в Хрещенні Василій, побудував в Києві і Вишгороді храми в ім’я святителя Василія Великого, князь Ізяслав І ( 1054-1068 рр), в Хрещенні Димитрій, побудував в Києві храм і монастир на честь святого великомученика Димитрія Солунського, благовірний князь Ярослав Мудрий ( 1019-1054 рр.), у святому Хрещенні Георгій поклав початок храму і чоловічому монастирю на честь свого Ангела-охоронителя – великомученика Георгія, а також побудував храм в ім’я святої великомучениці Ірини, Ангела-хранителя своєї дружини. Храм на честь великомученика Георгія знаходився перед воротами Святої Софії, на його будівництво князь Ярослав витратив великі кошти, у будівництві храму брала участь велика кількість будівників 26 листопада храм був освячений святителем Іларіоном, митрополитом Київським, і встановлене щорічне святкування на честь цієї події.


Преподобний Аліпій стовпник


4Преподобний Аліпій стовпник народився в місті Адріанополі у Пафлагонії. Мати його, християнка, рано овдовівши, віддала сина на послух і навчання єпископу Феодору, а сама , роздавши майно убогим, стала подвизатися при церкві і була удостоєна звання диякониси.

З юних літ святий Аліпій бажав присвятити своє життя Богу і прагнув до усамітненого життя, однак єпископ Феодор не відпускав його від себе. Одного разу, коли преподобний Аліпій супроводжував свого Владику в Константинополь, йому було видіння святої мучениці Євфимії, яка закликала преподобного Аліпія повернутися до Адріанополя і заснувати церкву її імені. На кошти пожертвувані віруючими Адріанополя, святий Аліпій побудував церкву на честь святої мучениці Євфимії на місті закинутого язичницького кладовища, оточеного легіонами бісів. Поряд з храмом, під відкритим небом, на верху язичницького надгробку святий збудував собі стовп. П’ятдесят три роки преподобний Аліпій подвизався на стовпі, молячись Богові і повчаючи багатьох. Біси, які наповняли язичницьке кладовище, нападали вночі на подвижника, побиваючи його камінням. Святий Аліпій за ніщо вважав зусилля духів темряви. Він розібрав навіть той легкий навіс над стовпом, котрий закривав його від дощу і вітру. Переможені стійкістю святого біси назавжди покинули це місце, освячене подвигом добровільного мучеництва. Лише за 14 років до смерті святий Аліпій не зміг більше стояти і вимушений був через хворобу ніг лежати на боку, переносячи тяжкі страждання зі смиренною вдячністю. Біля стовпа преподобного поступово виникло два монастирі: з однієї сторони чоловічий, з іншої жіночий. Преподобний Аліпійввів для обох монастирів строгі устави і до своєї кончини керував обителями. Упокоївся преподобний в 640 році, у віці 118 років. Тіло спочилого стовпника було поховане у заснованій ним церкві на честь святої мучениці Євфимії. Святі мощі угодника Божого зціляли тих багатьох людей, які з вірою приходили до них.

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне